На сьогоднішній день в комп'ютерній техніці використовуються два основних типи запам'ятовуючих пристроїв - це жорсткі диски і SSD.

    Жорсткий диск (накопичувач на жорстких магнітних дисках (НЖМД), "вінчестер") - пристрій для зберігання інформації, в якому використовується принцип магнітного запису. Всередині цього носія запис даних здійснюється на жорсткі пластини, виготовлені з легкометалевого сплаву або скла та покриті шаром спеціального магнітного матеріалу (найчастіше - двоокисом хрому). Залежно від конструкції, в пристрої можуть використовуватися одна або кілька таких пластин, швидко обертаються на одній осі. За рахунок обертання створюється своєрідний підпір повітря, завдяки якому зчитувальні головки не торкаються поверхні пластин, хоч і знаходяться дуже близько до них (всього кілька нанометрів). Це гарантує надійність запису/зчитування даних. При зупинці пластин, головки переміщуються за межі їх поверхні, тому механічний контакт між головками та пластинами практично виключений. Така конструкція забезпечує довговічність запам'ятовуючих пристроїв цього типу.
    Крім пластин, до складу жорсткого диска входить накопичувач, привід і блок електроніки.

    Завдяки високій надійності роботи і відносно невисокій вартості, жорсткі диски є найпоширенішим пристроєм зберігання інформації.

    У розмовній мові жорсткий диск часто називають "вінчестер" або скорочено "вінт". Цей термін колись давно був запозичений у мисливського гвинтівкового патрона "30-30 Winchester", популярного в США на момент створення першого жорсткого диска, який носив співзвучну з ним назву "30-30".

    SSD (solid state-drive) або твердотільний накопичувач - запам'ятовуючий пристрій відносно нового типу, який працює на основі використання мікросхем пам'яті і на відміну від жорсткого диска не містить рухомих частин.

    Цей тип пристроїв порівняно з жорсткими дисками має ряд переваг: відсутність буль-якої вібрації і шуму, низьке енергоспоживання, більш висока швидкість роботи при невеликих розмірах, стійкість до температурних коливань і механічного впливу й ін.

    Найбільшими недоліками SSD є їх висока вартість і швидкість зношування (зазвичай, близько 10 тис. циклів перезапису, у більш дорогих виробах - до 100 тис.). Останнє обов'язково повинне враховуватися при їх експлуатації. Не рекомендується проводити дефрагментацію таких носіїв (це ніяк не прискорить пошук інформації), розміщувати на них файл підкачки, а також здійснювати інші дії, пов'язані з їх "невиправданим" використанням. З операційних систем сімейства Windows тільки Windows 7 враховує ці особливості. При використанні більш ранніх версій ОС Windows термін служби SSD скорочується.

    Ймовірно, пройшовши низку вдосконалень, носії SSD з часом витіснять класичні жорсткі диски. Але поки для рядового користувача останні залишаються кращим варіантом з точки зору як довговічності, так і вартості.

    Основні характеристики запам'ятовуючих пристроїв:

• Ємність - показник, що визначає кількість даних, які на ньому можна зберігати. Сьогодні існують жорсткі диски ємністю понад 4000 ГБ. Максимальні показники SSD більш низькі. Потрібно враховувати, що при маркуванні ємності запам'ятовуючих пристроїв, виробники використовують величини, кратні не 1024 (як зазвичай прийнято), а 1000. Тобто вінчестер, ємність якого згідно маркування дорівнює 500 ГБ, насправді зможе зберігати не більше 465 ГБ інформації.
• Інтерфейс - сукупність ліній зв'язку, якими запам'ятовуючий пристрій підключається до материнської плати комп'ютера. Кожен тип інтерфейсу має свої особливості і швидкість передачі даних. Найбільш поширеним на даний момент є інтерфейс SATA. Більш старий PATA поки також зустрічається часто.
• Форм-фактор, а інакше кажучи фізичний розмір пристрою, вимірюється в дюймах. Класичний жорсткий диск має форм-фактор 3,5 дюйма. В ноутбуках, нетбуках і інших портативних пристроях найчастіше використовуються пристрої 2,5 або 1,8 дюйма, хоча зустрічаються й інші варіанти.
• Час довільного доступу (RAT, random access time) - цей показник має значення тільки при виборі жорстких дисків (для SSD не актуально) і означає середній проміжок часу, за який пристрій здійснює позиціонування головки на потрібну ділянку магнітної пластини. Цей параметр у сучасних пристроїв варіює в межах 2,5 - 16 мс (чим менше, тим краще).
• Швидкість обертання шпинделя - кількість обертів магнітних пластин жорсткого диска за 1 хвилину (для SSD не актуально). Від цього показника безпосередньо залежить продуктивність пристрою (чим вище, тим краще), а також його енергоспоживання, ступінь вібрації і шуму (чим менше, тим краще). Тут важливий баланс: для стаціонарних комп'ютерів краще вибрати більш швидкий носій, для портативного - більш економічний і тихий. Швидкість обертання шпинделя сучасних жорстких дисків може варіювати від 4200 до 15000 оборотів в хвилину.
• Об'єм буфера - спеціальної внутрішньої швидкої пам'яті диска, що використовується для тимчасового зберігання даних з метою згладжування перебоїв при зчитуванні та записі інформації на носій і її передачі по інтерфейсу. У сучасних запам'ятовуючих пристроях буфер може досягати розмірів до 64 МБ. Чим цей показник більший, тим краще.

    Це основні характеристики запам'ятовуючих пристроїв. Іноді говорять також про кількість операцій введення-виведення в секунду, рівень споживання електроенергії, ударостійкість, швидкість передачі інформації та ін.

    За всю історію свого існування жорсткі диски виготовлялися багатьма фірмами. У зв'язку з поглинанням одних фірм іншими, станом на момент підготовки цього матеріалу на ринку залишалося тільки три виробника цього типу пристроїв: Toshiba, WD (Western Digital) і Seagate. Їх продукція втілює багаторічний досвід роботи і є досить якісною.

    Із запам‘ятовуючими пристроями типу SSD ситуація дещо інша. Це абсолютно нова галузь, в якій свої сили випробовує багато виробників. Говорити про більш високу якість продукції окремих з них поки немає підстав.



    Читати інші статті про будову комп'ютера