MMX (скор. від MultiMedia eXtensions - мультимедійні розширення) - набір інструкцій мікропроцесора, призначених для прискорення обробки аудіо- і відеоданих.
Технологія MMX розроблена компанією Intel і вперше використана нею в 1997 році в процесорах Pentium MMX. Пізніше її почали використовувати й інші виробники. Сьогодні MMX є обов'язковим атрибутом будь-якого сучасного процесора.
Як працює MMX? Говорячи простою мовою, кожну одиницю часу процесор здійснює певну кількість машинних операцій, обробляючи в процесі кожної з них якийсь об'єм інформації. Загальна швидкодія процесора залежить як від кількості здійснюваних ним операцій за одиницю часу (частота процесора), так і від кількості даних, що обробляються ним за кожен такт.
MMX являє собою 57 додаткових команд і вісім 64-бітних регістрів, які дозволяють процесору за одну машинну операцію обробляти 64-бітне бінарне слово (так зване квадрослово), яке може включати відразу кілька дрібніших однотипних "частинок" - 8 байтів (1 байт = 8 біт), 4 слова (по 16 біт) або 2 подвійні слова (по 32 біт). За рахунок цього в програмах, розроблених з урахуванням підтримки MMX, процесору для обробки великого масиву однотипних даних (якими, по суті, і є мультимедійні дані) потрібно значно менше часу.
Наприклад, при роботі з цифровим зображенням з глибиною кольору 16-біт процесор з MMX, на відміну від процесора без цього набору інструкцій, може одночасно обробляти не один, а відразу 4 піксели.
За результатами синтетичних тестів, MMX забезпечує в середньому майже п'ятикратне збільшення продуктивності при роботі з мультимедіа. На практиці ці цифри дещо скромніші - близько 1,5 - 1,7 раза (в оптимізованих додатках).
Недоліком MMX є те, що вона може бути використана процесором тільки для обробки цілих чисел. Крім того, MMX має спільні із співпроцесором регістри, так що одночасно задіяти інструкції MMX і інструкції співпроцесора процесор не може.
Ці недоліки MMX були усунуті пізніше із введенням технологій
3DNow! і
SSE.
