Файли

Операційна система Windows вміє автоматично визначати тип кожного файлу і відкривати його за допомогою відповідної програми. Користувачу досить лише двічі клацнути по файлу лівою кнопкою мишки.

Відбувається це тому, що в настоянках операційної системи комп'ютера закладена певна схема взаємозв'язків, у якій кожному типу файлу відповідає певна програма, яку комп'ютер використовує щоб відкривати такі файли. Ця схема взаємозв'язків типів файлів і програм називається асоціаціями файлів.

Програма, за допомогою якої комп'ютер автоматично відкриває файли певного типу, називається програмою за замовчуванням.

Якщо користувача не влаштовує програма, використовувана за замовчуванням для якогось типу файлів, асоціації файлів можна змінити.

Кожен файл має певні ідентифікують властивості: ім'я, розширення, розмір і ін. Але жодна з цих властивостей не є унікальною та не дозволяє однозначно ідентифікувати кожен файл. Наприклад, може існувати кілька однотипних файлів однакового розміру і з однаковими іменами, які відрізняються при цьому змістом.

Проблему унікальної ідентифікації вирішує так звана хеш-сума файлу (в розмовній мові - просто хеш).

Користувач комп'ютера постійно має справу з файлами і папками. Із викладеної нижче статті недосвідчені читачі дізнаються про те, що таке файл, що таке папка, у чому між ними полягає різниця і як їх на практиці розрізняти.

Змінити назву файлу не складно: два - три кліки мишкою, натиснення декількох клавіш на клавіатурі плюс дві секунди згаяного часу - і готово. Але якщо треба перейменувати декілька десятків або сотень файлів, "ручне" вирішення цієї задачі стає серйозною проблемою.

Водночас, операційна система Windows дозволяє здійснювати групове перейменування настільки ж просто, як і у випадку з одним файлом. Але чомусь про цю можливість знають далеко не усі користувачі.

DjVu - це технологія компактного зберігання електронних копій документів, створених за допомогою сканера, коли розпізнавання тексту недоцільне.

У вигляді файлів формату djvu зберігається величезна кількість відсканованих книг, журналів, документів, наукових праць і так далі. Файли виходять компактними за рахунок незначної втрати якості зображень. Проте, в них зберігаються фотографії, елементи художнього оздоблення та інші графічні нюанси.

Не дивлячись на поширеність файлів djvu, у багатьох користувачів комп'ютера виникають труднощі з їх відкриттям.

Часто виникають ситуації, коли треба великий файл розділити на декілька частин з можливістю їх подальшого з'єднання.

Наприклад, це може розв'язати проблему з відправкою відео по електронній пошті, якщо використовуваний поштовий сервіс не дозволяє пересилати файли, які перевищують певний розмір. Файл можна розрізати на частини і переслати його в декількох листах.

Прикладів, коли розділення файлу вирішує проблему, можна придумати багато. Але якою б не була ситуація, завдання з "розрізанням" можна вирішити за допомогою звичайного архіватора.

Рекомендації типу "зберегти файл з розширенням .xxx" часто зустрічаються в інструкціях комп'ютерної тематики. Проте, багато користувачів не вміють цього робити.

Для них ця коротка інформація.

У статті детально описаний порядок визначення розміру файлів і папок, а також об'єму вільного і зайнятого простору запам'ятовуючих пристроїв.

Розширення - це спеціальна "мітка" файлу, за якою комп'ютер визначає його тип.

Розширення є в кожного файлу. Воно являє собою декілька латинських букв і цифр, записаних через крапку після назви файлу, але як правило "прихованих" комп'ютером від користувача.

Комп'ютер треба "змусити" відображати розширення файлів, після чого їх можна буде змінювати так само, як назви файлів.

Операційна система Windows настільки піклується про безпеку комп'ютера і збереження даних, що іноді це дратує.

Чого варте одне видалення файлів. При спробі переміщення файлів в Корзину Windows кожного разу запитує, чи дійсно це треба зробити. У разі "ручного" чищення носіїв, коли видаляється не один десяток файлів, така "дбайливість" комп'ютера зводить з розуму.

Якось не зрозуміло, навіщо усі ці питання, якщо випадково видалені файли легко відновлюються з Корзини?

Водночас, підтвердження видалення файлів можна відключити, що, без сумніву, позитивно позначиться на стані Вашої нервової системи.

За замовчуванням, файли після їх видалення з запам'ятовуючих пристроъв комп'ютера потрапляють в корзину. І це добре, оскільки дані, видалені помилково, звідти легко відновити.

Але якщо Ви повністю впевнені в непотрібності якихось файлів, їх доцільно видаляти поза корзиною, щоб потім не витрачати додатковий час на її очищення.

За необхыдносты, корзину можна взагалі відключити (для всіх запам'ятовуючих пристроъв комп'ютера або тільки окремих з них) і файли завжди видалятимуться безповоротно.

Окрім звичайних файлів і папок на будь-якому комп'ютері є папки і файли приховані. Такими зазвичай є важливі системні файли, видалення або зміна яких може вплинути на стабільність роботи комп'ютера.

Прихованим можна зробити також будь-який інший файл або папку. Нагадаю, що для цього треба клацнути по ньому правою кнопкою мишки, в меню, що з'явилося, обрати пункт "Властивості", у вікні, що відкрилося, на вкладці "Загальні" поставити прапорець біля пункту "Прихований", після чого там же натиснути кнопку "Застосувати".

За замовчуванням, приховані файли і папки не відображаються комп'ютером. Але за необхідності налаштування Windows можна змінити, "змусивши" комп'ютер їх відображати. Порядок дій при цьому в різних версіях Windows трохи відрізняється.